Аргумент від статистики

Процент гомосексуалів серед людей за різними оцінками становить 1-3% (деякі ЛГБТ-пропагандисти намагаються "натягнути" на всі 10%). Чи можна зробити науково обґрунтовані висновки щодо цих даних? Чи можна говорити про наявність закономірності (і про аномалію відхилення від закономірності) при такому співвідношенні?

Саме співвідношення 1...3/99...97 не може слугувати доказом нормальності або ненормальності меншості. Наприклад, в середньовіччя більшість людей могла вважати, що бджоли це найменші в природі птахи, щоправда, незвичні. Але таке співвідношення чітко вказує на наявність закономірності.

Чи ця закономірність природна? Чи вона все ж зумовлена традицією?

Відповісти на ці питання дуже легко: якщо у більшості (тих 97%) вдасться  знайти  яку-небудь корисну природну функцію, відсутню у меншості, то це буде доказом природності, показником норми.

Практикуючи одностатеві гомосексуальні контакти неможливо виконати украй важливу для виживання виду функцію  відновлення популяції, тому є усі підстави вважати, що статистичний аргумент про аномальність гомосексуалізму ("ЛГБТ відносно натуралів мало, тому це аномалія") має право на існування, оскільки знаходить практичне підтвердження в природі і експерименті.

 

Нам трохи соромно пояснювати такі елементарні речі "цивілізованим" людям в XXI столітті