Фізіологія проти ЛГБТ

Визнання гей-лесбо-бісекс-транссексуальності як природної норми вимагає підтверджень від природи (активісти ЛГБТ-руху це голослівно заперечують). Такими підтвердженнями можуть бути фізіологічні пристосування до гомосексуальних контактів, наприклад видозмінені функції відповідних органів; наявність специфічних гомосексуальних рефлексів та інстинктів. У випадку відсутності цих пристосувань можна обґрунтовано стверджувати про аномальність гомосексуальності.

В основі сучасної науки про фізіологію людини (і життя взагалі) лежить уявлення про природний відбір, який передбачає корисність як ціль і засіб виживання. Людина, як біологічний вид, має гармонічний комплекс фізичних і психічних можливостей для відновлення популяції. Якщо вдасться знайти у гомосексуалів ці здібності, тоді можна буде з упевненістю говорити про природність гомосексуальності. (Простий до наївності аргумент, що не отримує адекватної відповіді від ЛГБТ)

Чи мають жінки-гомосексуали природні пристосування до гомосексуальних контактів? Ні. Таких пристосувань не існує, як і строго кажучи самих контактів ‒ є взаємна мастурбація з можливим використанням штучних замінників чоловічих статевих органів (що саме пособі говорить про фізіологічну неповноцінність "процесу" та потребу в протилежній статі).

Чи мають чоловіки-гомосексуали природні пристосування до гомосексуальних контактів? Ні. Навпаки, гомосексуальні контакти між чоловіками дають багатий матеріал для впевненості: сексуальна практика між ними є аномалією, оскільки часто призводить до негативних наслідків для здоров'я.

Наприклад, анальний сфінктер відповідно до природної функції завжди спрацьовує на вивід (захисний рефлекс проти введення чужорідного тіла), і його "містка здатність" значно менша, ніж розмір статевого члена (навіть найскромнішого за розмірами).

Також основними причинами появи геморою у пасивних чоловіків з нетрадиційною орієнтацією являються: регулярне і надмірне кровонаповнення вен анального каналу; мікротравми, що неминуче виникають, як наслідок проникнення статевого члена в задній прохід; зміни в природній мікрофлорі кишковика і руйнування його захисних сил. Те, що такі чоловіки ризикують в цьому сенсі значно більше інших визнає більшість лікарів-проктологів (джерело)

При анальному статевому акті травмуються м'які тканини прямої кишки. Ці тканини служать для того, щоб акумулювати відносно м'які фекальні маси при підготовці їх до викиду за рахунок досить повільних скорочень кишковика. Тканини прямої кишки ніколи не бувають такими міцними, як тканини піхви, внаслідок цього вони завжди в тій або іншій мірі бувають травмованими в процесі анального статевого акту. Навіть за відсутності помітної травми мікророзриви і мікротріщини слизової оболонки сприяють проникненню забруднень і мікробів в кров'яне русло.

Тож фізіологія людини свідчить про аномальність гомосексуальності