Фізіологія проти ЛГБТ

Визнання гей-лесбо-бісекс-транссексуальності як природної норми вимагає підтверджень від природи (активісти ЛГБТ-руху це голослівно заперечують). Такими підтвердженнями можуть бути фізіологічні пристосування до гомосексуальних контактів (видозмінені функції органів, що напряму не призначені, але використовуються для гомосексуальних контактів; наявність специфічних гомосексуальних рефлексів та інстинктів, ). У випадку відсутності таких пристосувань можна обґрунтовано стверджувати про аномальність гомосексуальності.

В основі сучасної науки про фізіологію людини (і життя взагалі) лежить уявлення про природний відбір, який передбачає корисність як ціль і засіб виживання в середовищі. Людина, як біологічний вид, має гармонічний комплекс фізичних і психічних можливостей для відновлення популяції. Якщо вдасться знайти у гомосексуалів хоча б якісь природні пристосування до гомосексуальних контактів, особливо ті, що будуть здатні вирішували задачі з відновлення популяції гомосексуалів та/або гетеросексуалів, тоді можна буде з упевненістю говорити про природність гомосексуальності.

Чи мають жінки-гомосексуали природні пристосування до гомосексуальних контактів? Ні. Таких пристосувань не існує, як і строго кажучи самих контактів ‒ є взаємна мастурбація з можливим використанням штучних замінників чоловічих статевих органів (що саме пособі говорить про фізіологічну неповноцінність "процесу" та потребу в чоловіку).

Чи мають чоловіки-гомосексуали природні пристосування до гомосексуальних контактів? Ні. Таких пристосувань не існує також. Навпаки, гомосексуальні контакти між чоловіками дають багатий матеріал для впевненості: сексуальна практика між ними не підкріплена фізіологією і часто призводить до негативних наслідків для здоров'я.

Наприклад, анальний сфінктер по своїй первинній функції (спрацьовує на вивід) не призначений для введення в нього чужорідного тіла і його "містка здатність" значно менша, ніж діаметр статевого члена (навіть найскромнішого за розмірами). Саме тому при його введенні пасивний учасник гомосексуального акту переживає іноді дуже виражені больові відчуття.

В науці не описаний жоден випадок наявності (в тому числі з самого дитинства) рефлексу "на ввід" у пасивних гомосексуалів, що дає підстави заперечувати природність та вродженість гомосексуалізму.

Також основними причинами появи геморою у пасивних чоловіків з нетрадиційною орієнтацією являються: регулярне і надмірне кровонаповнення вен анального каналу; мікротравми, що неминуче виникають, як наслідок проникнення статевого члена в задній прохід; зміни в природній мікрофлорі кишковика і руйнування його захисних сил. Те, що такі чоловіки ризикують в цьому сенсі значно більше інших визнає більшість лікарів-проктологів (джерело)

При анальному статевому акті травмуються м'які тканини прямої кишки. Ці тканини служать для того, щоб акумулювати відносно м'які фекальні маси при підготовці їх до викиду за рахунок досить повільних скорочень кишковика. Тканини прямої кишки ніколи не бувають такими міцними, як тканини піхви, внаслідок цього вони завжди в тій або іншій мірі бувають травмованими в процесі анального статевого акту. Навіть за відсутності помітної травми мікророзриви і мікротріщини слизової оболонки сприяють проникненню забруднень і мікробів в кров'яне русло. Оскільки для моногамних гомосексуальних пар ризик зараження СНІД значно нижчий, ніж для полігамних, тому вони практикують анальний статевий акт без всяких засобів оберігання набагато частіше, ніж це дозволяють собі самотні гомосексуалісти, що ведуть полігамний спосіб життя. В результаті істотно підвищується ризик інших захворювань, навіть при рівній дії усіх інших чинників, що буває украй рідко, бо чинники мають властивість об'єднуватися. Саме гомосексуальні чоловіки набагато частіше, ніж жінки, грають рецептивну роль в анальному статевому акті, тому міра ризику при такій сексуальній поведінці для них істотно вище. До того ж тріщини піхви не лише рідше з'являються, зважаючи на більшу міцність слизової оболонки піхви, але саме середовище піхви набагато чистіше, ніж середовище прямої кишки. Дійсно, ми обдаровані від природи майже непереборним і непроникним бар'єром між кров'яним руслом, з одного боку, і виключно токсичним і інфікованим вмістом кишковика з іншої. Анальний статевий акт веде до руйнування цього бар'єру у рецептивного партнера, незалежно від того, користується інсертивний партнер презервативом або ні.

Таким чином є всі підстави стверджувати про те, що природа не підтримує гомосексуальність людини